A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Дорошівська громада
Миколаївська область, Вознесенський район

Історична довідка

    1.  Історична довідка

Адміністративний центр - с. Дорошівка

Історія Дорошівки налічує чимало цікавих сторінок, багато легенд і переказів донесли відомості про події, які відбувалися тут в далекій минувшині. Виникнення села пов’язане російсько-турецькою війною 1768 -1774 років. Після її закінчення за мирним договором територія від Дніпра до Південного Бугу, яка була захоплена Османською імперією, знову приєдналась до Росії. Ріка Південний Буг стала своєрідним кордоном. Для того, щоб охороняти його, цариця Катерина II дозволила народам, котрі були під турецьким ігом, переселитися сюди.

Село дістало нову назву за переказами людей “Арнаутівка” тому, що першими його заснували арнаути (було таке плем’я серед молдавського населення). Згодом сюди переселилися селяни із центральних районів Росії.

Як переіменували саме село? Сталося це в грудні 1949 року. На той час вийшла постанова про переіменування населених пунктів. Було вирішено дати нову назву селу — Садове, бо воно потопало в садах. На засіданні райвиконкому усі в один голос наголошували, які у нас балки — усі в садах. Через кілька днів телефонує секретар райвиконкому нашому секререві у сільраду і питає, яка у нас є балка. Та, не довго думаючи, каже “Дорошева”. На тому й затихло. Та тільки після цього наше село офіційно носить назву Дорошівка.

 

Білоусівський старостинський округ

с. Білоусівка

Майже три століття тому, через непрохідні очерети плавнів та схилами, що поросли чагарниками i горицвітом, йшло козацьке військо на чолі зi славетним козаком Бiлоусом. Отаборилися на ніч, а коли прокинулися на світанку, перед їхніми очима постав чудовий краєвид: у сонячних променях блищав Буг, попід високою зеленою горою цвів глід та шипшина. І вирішили козаки, що це вдале місце для поселення. Кілька козаків залишилося тут, а згодом привезли свої сім'ї. Так і утворилося село, яке веде відлік свого життя з 1745 року та назване на честь козацького ватажка - Бiлоусiвкою.

 Пізніше воно називалося Скаржинкою — на честь пана, який викупив більшість прилеглих земель. Але минув час, і селу повернули його першу назву.

Білоусівка поділена на рiзнi частини самою історією. Одна з таких частин —Волошини. За легендою, ще в ХІХ столiттi приїхав в село помiщик на прiзвище Волошин. Він купив землю, а селян поселив поблизу свого будинку. Таким чином i з'явилася назва кутка Волошини. У Білоусівці селилися біженці з Росії. Їхній хутір так i прозвали — Руське.

В 1797 poцi Бiлоусiвська станиця належала до Бузького козачого полку. За царювання Катерини ІІ, під час війни з турками 1787-1791 рр., село входило в прикордонну смугу. Сталося так, що територію села зайняв ворог. Опівночі козацьке військо, перебравшись через Пiвденний Буг, розділилося на двi групи й вдарило по неприятелю. Почався запеклий бій, в якому перемогли козаки. На світанку вся гора була красною від крові. Відтоді її називають Красною горою.

Щербанівський старостинський округ

с. Щербані

          Село виниклояк зимівник Бугогардівської паланки Запорозької Січі у 1734 році, тоді на території нинішнього Вознесенська була заснована Буго-Гардова паланка Запорозьких козаків. Навколо паланки на просторах між річками Бугом, Інгулом та Синюхою виникло багато запорізьких зимівників. Один із них заснували над річкою Гнилий Єланець. Початок у цьому зимівнику дав представник запорізької козацької старшини Щербань, який осів на цьому місці, займаючись скотарством, а з часом хліборобством.

          1744 р. Щербанівський хутір був перетворений у військове поселення Бузького уланського полку. Тоді це поселення почало називатися Щербанівською станицею. 1775 р. царський уряд остаточно знищив Запорізьку Січ, знищені були й залишки козацьких вольностей і у Щербанях. Населення було остаточно закріпачене й перетворене на державних селян.

          На початку ХІХ ст., коли до Росії було приєднано Бесарабію, царський уряд переселяв молдован у південні губернії. Оскільки у Щербанях вже жили колишні втікачі з Молдавії, то тепер тут осіли молдавани-переселенці. Населення займалося вівчарством, хліборобством, виноградництвом. Умови життя були тяжкими, переважна більшість населення села були біднотою, котра проживала у землянках.

          За адміністративно-територіальним поділом Херсонської губернії за 1886 рік село Щербані було центром Щербанівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. До складу Щербанівської волості були включені села: Щербані, Троїцьке, Михайлівка, Білоусівка та поселення Михайлівське, Троїцьке, Щербанівське, Арнаутівське.

          1957 р. головою колгоспу було призначено молодого спеціаліста, інженера з вищою освітою, талановитого організатора Миколу Миколайовича Рябошапку. Відстале господарство у типовій сільській глибинці він перетворив на один із флагманів аграрного виробництва: передові технології та новаторські методи, рекордні врожаї та надої гриміли за часів Рябошапки в усьому Союзі, славлячи щербанівських трударів в усіх усюдах. Він першим розпочав газифікацію Вознесенського району. Микола Миколайович залишив по собі й чудову водойму, яку по праву називають Щербанівським морем: 16 мільйонів кубів прісної води на площі понад 200 гектарів. Ще 1962 р. господарство мало можливість вирощувати  до 3 тис. ц риби, до 100 тис. голів водоплавної птиці. Але головне, що давало Щербанівське море – це воду для зрошування полів.

          До складу Щербанівського старостинського округу входять с. Троїцьке, с.Шевченко тас.Новоукраїнка.

Щербанівсько-Трудівський старостинський округ

с. Щербанівське

          Місце, де колихалася висока ковила, а навкруги багата і щедра природа дикого степу сподобалося запорізькому старшині Щербаню. Це місце знаходилося за 7 верст від Щербанів. У 1734 році виник населений пункт, як козацький зимівник. Сюди запорізький старшина приймав біглих із різних куточків України. Першими поселенцями були 6 сімей безземельних польськиї однодворців з Ямпільського уїзду Подольської губернії. На вільних землях було поселено 269 чоловік серед яких були безземельні польські однодворці та відставні солдати. Таким чином виник хутір Щербанівський.Населення займалося тваринництвом і хліборобством.

          Відповідно до Маніфесту від 19 лютого 1861, по земельному благоустрою державних селян, за щербанівцями закріпили землю, якою вони користувалися раніше – по 6 десятин на душу, за що вони повинні були щорічно платити державну оброчну данину у держану казну протягом 44 років.

          За адміністративно-територіальним поділом Херсонської губернії за 1886 рік поселення Щербанівське входило до складу Щербанівської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії.      

          До складу Щербанівського старостинського округу входить с. Трудове.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь