Місцеві податки та збори
УКРАЇНА ДОРОШІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА ВОЗНЕСЕНСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ
№2 ІІІ сесія 8 скликання 14 липня 2017 року Про місцеві податки та зборив межах Дорошівської сільської ради
Відповідно до статті 10, пункту 12.4, статті 12, підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14, розділу ХІІ Податкового кодексу України та з урахуванням змін внесених Законом України«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016№1791-VШ керуючись статтею 25, пунктом 28 частини першої статті 26, статтею 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Дорошівська сільська рада
ВИРІШИЛА:
1.? Затвердити склад місцевих податків та зборів на території Дорошівської сільської ради та положення про оподаткування:
1) Податок на нерухоме майно, відмінне від земельноїділянки(Додаток 1);
2) Податок на майно в частині транспортного податку (Додаток 2);
3) Податок на майно в частині плати за землю (Додаток 3);
4) Єдиний податок (Додаток 4).
2. Секретарю сільської ради Пасюк Л.С. оприлюднити дане рішення через веб-сайт Вознесенської РДА.
3. Це рішення набирає чинності з 01.01.2018 року.
4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію сільської ради з питань бюджету, фінансів та планування соціально-економічного розвитку.
Сільський голова О.А. Ігнатов
Додаток 1
до рішення № 2 від 14.07.2017р.
про оподаткування податком на нерухоме майно,
відмінне від земельної ділянки
1. Платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – податок) визначено пунктом 266.1 статті 269 Податкового кодексу України.
2. Об’єкт оподаткування визначено пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
3. Базу оподаткування визначено пунктом 266.3 статті 266 Податкового кодексу України.
4. Ставки податку визначено у додатку 1.1 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до цього положення;
5. Пільги зі сплати податку:
5.1. перелік пільг та особливості їх застосування визначено пунктом 266.4 статті 266 Податкового кодексу України;
5.2. перелік об’єктів нерухомості, які не підлягають оподаткуванню податком, визначено підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
6. Порядок обчислення податку визначено підпунктами 266.7.1 – 266.7.3 пункту 266.7, пунктом 266.8 статті 266 Податкового кодексу України.
7. Податковий період для податку визначено пунктом 266.6 статті 266 Податкового кодексу України.
8. Строк та порядок сплати податку визначено пунктами 266.9, 266.10 статті 266 Податкового кодексу України.
9. Строк та порядок подання звітності визначено підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.
Податок
на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки для об’єктів житлової нерухомості.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до об’єктів житлової нерухомості, справляється відповідно до пункту 3 статті 12 та статтей 265, 266 Податкового кодексу України.
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об’єктів житлової нерухомості.
1.? Об’єкти житлової нерухомості
База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на60кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на120 кв. метрів;
в) для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на180 кв. метрів.
2.Будівлі, віднесені до житлового фонду (у % до розміру мінімальної заробітної плати, встановлені законом на 1 січня звітного (податкового) рокуза один квадратний метр бази оподаткування)
1. Житловий будинок:
-Житловий будинок садибного типу- 0,5;
-Житловий будинок квартирного типу різної поверховості – 0,5;
-Прибудова до житлового будинку садибного типу – 0,1;
- Прибудова до житлового будинку квартирного типу різної поверховості – 0,1;
- Квартира – 0,5;
- Котедж – 0,5;
- Кімнати у багатосімейних ( комунальних) квартирах – 0,2;
- Дачні будинки – 0,3;
- Садові будинки – 0,3;
- Інші об’єкти житлової нерухомості, віднесені до житлового фонду – 0,5.
3. Не є об'єктом оподаткування (пільгові категорії):
- об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
- об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
- будівлі дитячих будинків сімейного типу;
- гуртожитки;
- житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
- об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину;
- об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
- будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
- будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;
- об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
- об’єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об’єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
- будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
- об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, середньомісячний дохід яких за рік не перевищує мінімальної заробітної плати на початок звітного року.
Податок на нежитлове майно,
відміне від земельної ділянки
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для обєктів нежитлової нерухомості, справляється відповідно до п.3 ст.12 та ст. 265,266 Податкового кодексу України.
Також враховано вимоги пункту 118 Закону України від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»
Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для обєктів нежитлової нерухомості
Обєкт податкування
Обєкти нежитлової нерухомості
Ставка податку(у % до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) рокуза один квадратний метр бази оподаткування)
1.? Будівлі готельні:
Готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати;–0,3
Ресторани, кафе та бари -0,2
2.? Будівлі офісні ( будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей) –0,2.
3.? Будівлі торговельні та для надання послуг:
Торгові центри, універмаги, магазини –0,2
Станції технічного обслуговування автомобілей –0,2.
Автозаправочні станції–0,2.
Їдальні, кафе, закусочні –0,2.
Будівлі підприємств побутового обслуговування –0,2.
Бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування –0,1.
4.? Гаражі:
Гаражі (наземні та підземні) –0,02.
Криті автомобільні стоянки –0,01
5.? Господарскі (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщень (сараї, хліви, кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо) –0.
6. Будівлі промислові та склади –0,1.
7. Інші будівлі –0,1
Додаток 2
до рішення № 2 від 14.07.2017р.
Положення
про транспортний податок
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу є об’єктами оподаткування.
Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального";
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу.
4. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
6. Порядок обчислення та сплати податку
Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об’єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
7. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою - платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
8. У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
9. За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.
10. У разі спливу п’ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років.
Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Транспортний податок сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації".
Податок
на майно в частині транспортного податку.
Транспортний податок справляється відповідно до пункту 3 статті 12 та статтей 265, 267 Податкового кодексу України.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на один календарний рік у розмірі 25 000 грн на кожен легковий автомобіль, з року випуску якого минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Додаток 3
до рішення № 2 від 14.07.2017р.
Положення
про податок на майно в частині плати за землю
1. Платники плати за землю:
Платників орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі – орендна плата) визначено пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України.
2. Об’єкти оподаткування:
2.1. об’єкти оподаткування земельним податком визначено статтею 270
Податкового кодексу України;
статті 288 Податкового кодексу України.
3. База оподаткування:
3.1. базу оподаткування земельним податком визначено статтею 271 Податкового кодексу України;
статті 288 Податкового кодексу України.
4. Ставки/розмір:
Розмір орендної плати визначено пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
5. Пільги зі сплати земельного податку:
5.1. перелік пільг для фізичних осіб визначено статтею 281 Податкового кодексу України;
5.2. перелік пільг для юридичних осіб визначено статтею 282 Податкового кодексу України;
5.3. перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих у межах норм пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, визначено у додатку 1.2 «Пільги зі сплати земельного податку» до цього положення;
5.4. перелік земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню земельним податком визначено статтею 283 Податкового кодексу України;
пунктами 284.2 – 284.3 статті 284 Податкового кодексу України.
6. Порядок обчислення:
6.1. порядок обчислення земельного податку визначено статтею 286 Податкового кодексу України;
6.2. порядок обчислення орендної плати визначено пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України;
7. Податковий період для плати за землю визначено статтею 285 Податкового кодексу України.
8. Строк та порядок сплати плати за землю визначено статтею 287 Податкового кодексу України.
9. Строк та порядок подання звітності з плати за землю визначені пунктами 286.2 – 286.4 статті 286 Податкового кодексу України
ПОДАТОК НА МАЙНО В ЧАСТИНІ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ
Плата за землю справляється, відповідно до пункту12.3 ст. 12 та статей 265, 269-289 Податкового кодексу України.
Базою оподаткування земельним податком є нормативно грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації
1.Встановитиставки земельного податку, нормативно грошову оцінку яких проведено:
1.1. Ставка податку встановлюється в межах житлової забудови у розмірі 0,04 % від їх нормативно грошової оцінки за винятком земельних ділянок сільськогосподарських угідь.
1.2.Ставка податкуза сільськогосподарські угіддявстановлюється у розмірі 0,7 % від їх нормативної грошової оцінки.
1.3.Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативно-грошову оцінку яких проведено встановлюється в розмірі 1,0 %.
1.4. Ставка податку встановлюється у розмірі 1,2 % від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
1.5.Ставки податку за межами населеного пункту нормативно-грошову оцінку яких не проведено встановлюються у розмірі 3% від нормативної грошової оцінкиодиниціплощі ріллі по області.
1.6.Ставки податку за земельні ділянкиводного фонду за межами населеного пункту, нормативно-грошову оцінку яких не проведено, встановлюються 5% від нормативної грошової оцінкиодиниціплощі ріллі пообласті .
2. Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб (відповідно до статей 281, 284 Податкового кодексу України)
2.1.Від сплати податку звільняються:
2.1.1 інваліди першої і другої групи;
2.1.2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
2.1.3. пенсіонери (за віком);
2.1.4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
2.1.5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
2.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб підпунктом 2.1 пункту 2 даного додатку, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
2.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
2.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) вселі - не більш як 0,25 гектара;
2.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
2.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
2.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
3. Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб (відповідно до статей 282 Податкового кодексу України)
3.1.Від сплати податку звільняються:
3.1.1. санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
3.1.2. громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;
3.1.3. бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
Додатково встановлюються пільги по платі за землю для юридичних осіб:
3.1.4.Органи місцевого самоврядування, заклади , установи та організації , утворені відповідно до законів України, які повністю утримуються за рахунок кощтів державного та місцевого бюджету;
3.1.5.Дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, незалежно від форм власності і джерел фінансування , заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
3.1.6. Парки комунальної власності.
Додаток 4
до рішення № 2 від 14.07.2017р.
Положення
про єдиний податок
1. Платники податку є юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом, та реєструється платником єдиного податку в порядку визначеному Податковим кодексом.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та ставки єдиного податку яких встановлюються сільською радою, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
І група - фізичні особи - підприємці, які не використовують найману працю, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів на ринках та/або надають побутові послуги населенню, маючи обсяг доходу протягом календарного року не більше 300 тис. гривень;
ІІ група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
ІІІ група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
ІV група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
2. не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, особи які вказані в п.291.5. статті 291 ПКУ
3. під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються види послуг, вказані в п. 291.7 статті 291 ПКУ;
4. порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп вказаний в статті 292 ПКУ;
5. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік;
6. ставки, встановлені пунктами 293.3-293.5 ПКУ, застосовуються з урахуванням особливостей, вказаних п.293.8 статті 293 ПКУ;
7. для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування), вказаних в п. 293.9. статті 293 ПКУ;
8. Податковий (звітний) період вказаний в статті 294 ПКУ;
9. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку вказані в статті 295 ПКУ.
10. Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
11. Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільською радою для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
Єдиний податок
Єдиний податок справляється відповідно до пункту 3 статті 12 та статей
291-300 Податкового кодексу України.
Ставки єдиного податку встановлюються в наступних розмірах:
для першої групи платників єдиного податку–10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
для другої групи платників єдиного податку–15 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;
для третьої групи платників єдиного податку:
3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість, згідно з Податковим кодексом України;
5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
