ПОКРОВСЬКИЙ ЯРМАРОК У БІЛОУСІВЦІ. ПІСЛЯМОВА

Дата: 30.10.2018 11:12

Кількість переглядів: 796

13 жовтня у Білоусівці було людно і гамірно. Центральну вулицю заполонили дорослі і малі. Люди з’їхалися з усієї Дорошівської громади, щоб погуляти. Це все – Покровський ярмарок. Велика святкова програма, присвячена 243-ій річниці с. Білоусівки, мала саме таку назву «Великий Покровський ярмарок у Білоусівці - 2018». Ви хочете знати, чому саме ярмарок? Щоб зрозуміти задум організаторів, погортаємо сторінки історії…

Наша Білоусівка розкинулася на лівобережжі Південного Бугу, багато років тому спочатку була хутором, потім станицею, потім селом. У різні часи тут займалися хліборобством, скотарством, садівництвом, видобували вапно, камінь, майстрували. Це зараз є багато магазинів, де можна придбати все необхідне для життя. А колись люди могли купити або продати якісь речі чи харчі тільки на ярмарку. Раніше люди йшли на ярмарок не тільки аби щось придбати, але й розважитись. Парубки грали в ігри, мірялися силою, змагалися в спритності, а дівчата придивлялися до них та себе показували - на ярмарок старалися одягтися святково, щоб привернути до себе увагу. А малюки, звичайно ж, чекали від дорослих гостинців: солодощів, іграшок. У Білоусівці було 2 великих ярмарки: на Великдень і на Покрову. Починалися вони не у день свята, а напередодні.Трохи призабулося… А ярмарок, ніби жива історія, терпів і чекав. І дочекався: вперше за багато років на Покрову їдуть усі бажаючі ярмаркувати до Білоусівки. Ярмарок кличе!
Чути музику і спів вранці у суботу,
В Білоусівці жінки кинули роботу.
Всі разом вони ідуть на базар,
Щоб продати чи купити кожному товар.
Покрова – покровителька козацтва. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова.
Славне наше село людьми: мужніми, майстровитими, розумними, міцними, у жилах яких тече кров першого поселенця козака Білоуса. Сильні здоров’ям і духом буговики, це не тільки ті мешканці, що проживають сьогодні у Білоусівці, це і ті, кого доля закинула у інші міста і села, але пам’ятають вони звідки вони родом, тягне їх сюди козацька кров і рідне слово. Хто вони, нащадки козацького роду? Це вчителі і науковці, фінансисти і спортсмени, хлібороби і будівельники, лікарі та інженери, працівники культури та багато інших. Саме про історію села, його мешканців йшлося у неофіційній частині святкової програми, якою розпочали захід працівники відділу освіти, культури, молоді та спорту Дорошівської с/р.
Білоусівка не має кордонів, бо село – це люди. Білоусівців сьогодні ми можемо зустріти в Дорошівці і у Михайлівці, у Вознесенську і у Миколаєві, в Одесі і у Києві, у Польщі і на Московії, у Канаді і в Ізраїлі, всюди є, всюди… Хоча й рідко, але вертаються вони до рідної землі на великі свята і гордо говорять, що вони родом із Білоусівки. Нашого цвіту – по всьому світі!
Але найвідповідальніша місія: будувати історію села належить нам, тим, хто проживає у Білоусівці зараз. Від нас залежить, якою буде наше село у найближчий час. Зменшилася кількість молоді, але є надія, що село буде жити, бо народжуються дітки, а найменшій нашій жительці Марині Золотушка всього місяць.
Свято Покрови посідає почесне місце серед пошанованих свят у нашому селі. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, а колись і початку вечорниць. Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову хусткою. Покрова – це також старовинне народне свято, пов’язане з культом поминання предків та творення нових родин. Проживають у нас шановані сім’ї, які часом перевірили свої родини на міцність: це Котляр Тетяната Юрій, Білі Оксана і Олег. Ведучі Коберняк С.В. і Дрозд Н.В. простелили перед «молодими» вишитий рушник, як символ сімейного шляху довжиною у 25 років. Срібна дорога, на якій було усе: не тільки радощі, але й невдачі, не тільки злети, але й падіння, сльози втрат і сльози переможні. Але усе подолано. Подружжя знову стало на рушник, як 25 років тому, під дружні оплески подякувало один одному за кожен рік прожитого життя так, як може подякувати лише подружжя.
Нерозривний місток, який з’єднує усі покоління білоусівців – це люди старшого покоління – джерело народної мудрості. Як про них не згадати цієї осінньої пори, бо та осіння пора, у яку вони вступили, має бути оточена увагою і турботою близьких. Найстарші жителі Білоусівки – Конупа Лідія Никифорівна та Марченко Надія Олександрівна . Це вік, про який не соромно говорити. Це вік, коли мудрість життєва є повчальною історичною книгою для молодшого покоління. На жаль, взяти участь у святі через поважний вік вони не змогли, але отримали подарунок через депутатів своїх округів.
Один місяць, 25 років, майже століття… Це мало чи багато?Для найменшої Мариночки це дуже великі цифри. А для нашого села усі цифри малесенькі. Тому що нашій Білоусівці виповнилося 243 роки! День народження Білоусівці! День народження славному козацькому краю. З вітальним словом звернувся до жителів сільський голова Ігнатов О.А., який висловив чимало гарних побажань для населеного пункту та громади, бо було і є те, що нас об’єднує – бажання миру, злагоди, процвітання усім жителям у майбутньому.
… Колись на ярмарок у Білоусівку з’їжджалися і сходилися люди з інших сіл. Старі дороги йшли понад Бугом, так як можна було їхати і вночі, тримаючись річки. Село наше не проминеш – по-перше , воно на горі (і зараз це найвища точка у Вознесенському районі), а по-друге, яка ж була церква, дзвін було чутно по воді аж до Миколаєва! Третя за красою в Україні була… Уявіть собі: Благословилося на світ… Виткнуло заспаний писок сонце. Стьобнуло проміння по луках, степах, садках, левадах і видно аж ген-ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися...
Чи через багату уяву ведучих, чи ще з якоїсь невідомої причини, але усім довелося розвернутися до центральної дороги, щоб побачити на власні очі, як їде якійсь чоловік підводою на ярмарок, везе кабаки… А кобила його в українському віночку, від якого різнокольорові стрічки розвиваються. І заїжджає той чоловік прямо під ганок, так, що натовп ледве встиг розступитися перед будинком культури. Не вірите? А саме так і було.
- Чоловіче, а ви куди їдете, на концерт? На ярмарок?! А де ж він, той ярмарок, не в будинку ж культури. Саме тут? А й справді, раніше ярмарок проходив біля церкви св. Покрови, а коли більшовики її зруйнували, камінь частково узяли на будівництво нашого будинку культури, тому, можливо, ярмарок саме тут.
Так розпочався Покровський ярмарок у Білоусівці. Далі усіх запрошено пройтися «ярмарковою вулицею», завітати на подвір’я кожного округу, де «Кожна хата – то є свято», та помилуватися виставкою -розпродажем «Від вулиці до вулиці», яку організували разом із своїми виборцями депутати округу № 2 Дроздова В.Г., округу № 3 Звєкова Н.О., округу № 1 Дрозд Н.В., округу № 4 Середа Н.І., округу № 5 Сліпченко О.В.
А ведучі усе запрошують:
Спочатку треба придивитися,
Помацати товар, прицінитися.
Після виступу артистів не баритися,
Купувати, торгуватись, не скупитися.
Через годину повертаймося й
про переможців перших конкурсів дізнаваймося.
Чого тільки не було на ярмарку: справжній ринок, де продають мед, вина, м’ясо-молочну продукцію та цьогорічний урожай овочів та фруктів, різноманітну випічку, був і живий товар – кролики, півень, навіть інтелектуальний – дослідницькі роботи про Білоусівку, - усе, чим славляться округи. Були і дива: як вам бузковий букет у жовтні? Найкращими господарями визначено: Крючкова Т.В., Крючков О.С., Воробйова О.І., Лобас Л.О., Пергат А.В., Гапонова Н. Г., Жуковець О.А., Єленіна В.Ф., Мала А. І.,Котляр О.В., Чіркова Н.С., Крючкова А.О. та інші. Найкращими майстрами є Волошина Н.А., Москалюк Л.Ф., Ільчук Т.О., Урсулова Г.П., Гузь Н.В., Марчук О.А., Дрозд Ю.А., Корзун Г.К., Дреняєва Л.К. та інші.
Добре, що на ярмарку все дозволено, аби лиш людям весело було! Батути і солодка вата - для малят, а який ярмарок без артистів? Концерт «Ми - нащадки козацького роду» був пронизаний, як намистинами, піснями, танцями і веселощами. А як білоусівські жіночки співали! Ось що значить харизма! Слідком за ними йдуть дорошівці. Співали не для дійства, по-справжньому. Ярмарок наддав виступам певної краси і шарму. Далі дивували ярмаркуючи маленькі гості з Вознесенська (колишні Соколи) Майборода Поліна і Петров Тимофій, члени колективу сучасного танцю «Комплімент», чемпіони України 2018 року із сучасного танцю у молодшій категорії (адже мають родичів – білоусівців!). Їхні виступи проводжали бурхливими оваціями. Концертна програма продовжувалася вокальним дійством «Ой там, на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали…». Так, разом з місцевими артистами люди знову повернулися до ярмаркових рядів та щедрих столів, щоб спробувати страви місцевих кухарів, які під відкритим небом готували юшку, картоплю, смажили і варили, щоб нагодувати усіх бажаючих. А як вам реклама сала від округа №1: «Їжте сало, буде сила, - так бабуся говорила. Бо без сала, аж ніяк, дня не проживе козак!», «Коли б ковбасі крила, то б кращої птиці на світі не було!», «Постимо, а сала меншає» або поради покупцям від чоловіків продавчинь «Все беріть, лише жінок лишіть!, «Не надійся, Грицю, на дурницю!»? А ще «жива» музика, етнозони, безпрограшна лотерея…
А добряче попоївши козацької юшки, набралися сили для участі у ярмаркових розвагах та конкурсах, які оцінювало поважне ярмаркове журі. Одночасно і здійснювався задум організаторів - створити Книгу рекордів
Дорошівської громади. Познайомимося з її першими героями:
- Найбільший гарбуз-велетень вагою 55 кг виростив Крючков Олександр Сергійович (округ № 3);
- Найкращий осінній коровай з борошна нового врожаю спекла Жуковець Олена Анатоліївна, кухар Білоусівського ЗДО «Зірочка» (округ № 1);
- Переможець у піднятті гирі на 16 кг Кіслоненко Максим Сергійович – 35 разів, учень Новоодеського професійного аграрного ліцею (округ №4);
- Переможець у двобої з палицею Деміняца Олександр Юрійович, працівник ПП «Садовий К.І.» (округ № 3);
- Переможець у піднятті колоди на 20 кг Кіслоненко Максим Сергійович – 35 разів, учень Новоодеського професійного аграрного ліцею (округ № 4);
- Найсильніша людина села Колотило Микола Миколайович встановив рекорд - протягнув машину вагою 1т 450 кг 15 метрів (округ № 3).
Спонсорами і партнерами ярмарку стали усі, до кого звернувся наш оргкомітет,: ТОВ «Белоусовка», фермерські господарства, приватні підприємці, орендарі с. Білоусівки. А ще на Покровському ярмарку кожен міг долучитися до благородної справи благодійництва: зробити посильний внесок у скриньку для придбання нового костюма Діда Мороза. Усього зібрано 518 грн. Але потім цю суму подвоїли з поданого товару ярмаркуючі з округів: округ № 1- 422 грн, округ № 5 – 210 грн. Округ № 2 на 316 грн закупив енергозбережувальні лампочки у ЗДО «Зірочка», округ № 5 зробив пожертву на Білоусівську церкву св. Покрови.
На доброму ярмарку ми побували.
Одні — продавали, інші — купляли.
Співали, сміялися і жартували,
Козацькими стравами покуштували.
У наш час ярмарки вже не є пересічним явищем і проводяться як дань минувщині, але настрій і атмосфера, що панують на них не зникне, доки існує український народ, а діти шанують традиції своїх батьків. Такі свята є дуже важливими для збереження і розвитку народних ремесел. З давніх-давен ярмарки увібрали всю специфіку народу, його неповторні звичаї і традиції, побут і вірування. с. Білоусівка має багатославних і гарних традицій та звичаїв. Оргкомітет ярмарку сподівається, що «Покровський ярмарок» у Білоусівці, присвячений річниці заснування села та Святу Покрови - найбільшому святу для нашого козацького краю, стане одним із тих щорічних традицій, які об’єднають громаду і додадуть Дорошівській ОТГ особливого і неповторного іміджу.
Покровський ярмарок закінчився. Ми бажаємо всім, щоб завжди на столах був достаток, щоб було, що продавати, за що купувати!
Щоб родила щедро нива,
Щоб у хаті все як слід,
Щоб довіку був щасливий
Український славний рід.