Розмова з головою громади про налагодження роботи та ситуацію наразі
Розмова з головою громади про налагодження роботи та ситуацію наразі
Два роки триває повномасштабне вторгнення рф в Україну. Ранок 24 лютого 2022-го року розпочався для всіх з повідомлень, що територію України обстрілюють війська рф. В деяких областях людей на світанку розбудили вибухи. Не винятком стала Дорошівська громада Вознесенського району Миколаївської області. Вже 2 березня 2022-го року окупаційні війська ввійшли на околиці міста Вознесенська. I-VIN.INFO розповість спогади сільського голови Олега Солощенка. Далі – пряма мова респондента.
24 лютого 2022 року, 5:30, дзвінок: «Почалася війна», вмикаю телевізор – дійсно, вибухи по всій території України. Одразу зібрався та вирушив на роботу, паралельно набрав колег, керівництво ради, для оперативного прийняття рішень. Був суцільний інформаційний вакуум щодо нашої роботи, ніхто не знав, як діяти, але разом прийняли рішення про створення ради оборони та про оповіщення військовозобов’язаних про загальну мобілізацію. Вже о 15:00 разом з трьома автобусами добровольців були в Територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Добровольці розподілялися по командам, а мені варто було будувати лінію захисту територіальної громади. Того ж вечора почали споруджувати блокпости, виставляти дозорних з числа місцевих мешканців та налагоджувати комунікацію між населеними пунктами.
За три дні спорудили спостережні та взводно-опорні пункти, розпочали цілодобове чергування, впровадили світломаскування, заборону продажу алкогольних напоїв на території громади, комендантську годину, отримали першу зброю для добровольчого формування територіальної громади. Невідомість лякала, але в той же час переживання за життя мешканців громади надавали сил та впевненості в тому, що треба будувати оборонні редути.
Так, 2 березня 2022-го року окупаційні війська входять на околиці міста Вознесенська. Там точаться бої. Після тижня безсонних ночей, постійних комунікацій з населенням в прямому етері Facebook починаємо операцію з евакуації мешканців села Ракове. Власними машинами наші добровольці забирали жінок, дітей та осіб поважного віку та перевозили в село Дорошівка. Їх годували та розміщували в дитсадку чи Будинку культури.
Проте, того ж дня о 22:00 село Дорошівка сколихнули вибухи – працював ворожий міномет з інтервалом у 2-3 хвилини. Вибухи наближалися до адміністративної будівлі сільської ради, яка на перші 45 днів війни стала для мене домом та штабом добровольчого формування. На щастя, через 15 хвилин вибухи стихли і ми з добровольцями вирушили на обстеження. У висновку:
– пошкоджено лінію електропередач 10 кВ;
– частина одного житлового будинку зруйнована, ще у двох будинках пошкоджені вікна, дах, паркани.
Наступного ранку, 3 березня, мешканці почали розбирати зруйновані об’єкти. Власними силами відновлювати електропостачання, бо філія «Миколаївобленерго» дістатися до нас вже не могла. Вистояли… А потім почалося: добові чергування на блокпостах, доставки гуманітарної допомоги для забезпечення базових потреб громади, налагодження комунікацій із громадами західної України.
Тепер добровольче формування територіальної оборони не функціонує, тому що лінія фронту перемістилася за межі Миколаївської області. Фото боєприпасів, ракет та трофейної зброї – невелика частина того, що добувають наші добровольці та передають ЗСУ, аби наші військові продовжували нищити ворога. Тож фотографувати зблизька ракети ніколи не було страшно. Майже щоразу доводиться шукати їх: де вони приземлилися, а вже потім викликати спеціалістів, які задокументують та знищують залишки.
Взагалі, у перші кілька місяців війни основними засобами для отримання інформації щодо ситуації в регіоні були закрите листування й чати з військовими, групою добровольців територіальної оборони області. Тепер це офіційні інформаційні джерела Миколаївської ОВА та Сил оборони. Для поширення інформації про поточну ситуацію та можливі ризики серед мешканців громади створили канал у Viber. Діє також моя сторінка, як сільського голови, у Facebook.
За два роки повномасштабного вторгнення відчуття докорінно змінилися: маємо чіткий план дій та розуміння того, що робити. В перші дні війни всі, як один: місцеві мешканці, представники органів місцевого самоврядування, добровольці та волонтери об’єднали свої зусилля задля стабілізації ситуації. Жодної думки, аби покинути свою громаду не виникало. Це наша земля, це наша країна! І хто, як не ми, маємо її боронити. Гуртом і ворогу не страшно відсіч дати!
За матеріалами інтернет видання
