Дві долі, об’єднані Чорнобилем
У Щербанівському старостинському окрузі відбулася зворушлива та важлива зустріч із людьми, чиї життя назавжди змінила Чорнобильська катастрофа. Цей захід став нагодою не лише вшанувати пам’ять про трагедію, а й почути живі історії тих, хто пережив її наслідки.
Аварія на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року розділила життя тисяч українців на «до» і «після». Для одних це був час випробування мужності, для інших — вимушений початок нового життя далеко від рідного дому. Та за кожною історією стоїть людська доля — непроста, але сповнена сили.
Одним із учасників зустрічі став пан Михайло Головатий. У 1988 році, будучи молодим працівником міліції, він був направлений до зони відчуження. Разом із колегами забезпечував порядок, допомагав евакуйовувати населення, ніс службу на блокпостах. Без повного усвідомлення небезпеки, але з почуттям обов’язку, він виконував поставлені завдання.
«Ми не думали про страх. Нам сказали їхати — ми поїхали. Треба було допомагати людям», — згадує він.
Робота в зоні тривала тижнями. Складні умови, мінімальний захист і постійний ризик для здоров’я стали частиною щоденної реальності ліквідаторів. Сьогодні пан Михайло говорить про ті події стримано, проте його слова наповнені гідністю та внутрішньою силою.
Інша історія — пана Леоніда Никончука. Його родина проживала в селі Рокитне Житомирської області. Після аварії їх терміново евакуювали, дозволивши взяти лише найнеобхідніше.
«Я добре пам’ятаю той день. Нам сказали, що їдемо ненадовго… Але додому ми вже не повернулися», — ділиться він.
Життя переселенця починалося з чистого аркуша: нове місце проживання, нова школа, нове оточення. Втрата рідного дому та звичного укладу життя залишила глибокий слід, проте родина змогла адаптуватися та знайти своє місце в новій громаді.
Сьогодні обидва чоловіки живуть поруч — у мирному українському селі. Один як ліквідатор, інший — як переселенець. Їхні життєві шляхи різні, але об’єднані спільною історією — Чорнобилем.
Такі зустрічі мають особливе значення. Вони нагадують про ціну людської мужності, про біль втрат і про силу духу, яка допомагає долати найтяжчі випробування. Це також можливість передати молодшому поколінню правду про події, які не можна забувати.
Пам’ять про Чорнобиль — це не лише сторінка історії. Це люди, які живуть поруч із нами. Їхні історії — це уроки, що вчать співчуттю, відповідальності та єдності.
